Хто не журиться, не плаче, то той ніколи й не радіє.
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує!
Коли мене неволя і горе не побороло, то сам я не звалюся.
В мене багато дечого нема, а часом і чистої сорочки; а гордості та пихи я ще в моєї матері позичив, у мужички, у безталанної крепачки.
Так от, бач, живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь, окроме Бога. Велике щастя буть вольним чоловіком: робиш, що хочеш, ніхто тебе не спинить.
Да, человек в несчастии живет в самом себе, как говорят разумные люди, т.е. размышляет. А к чему ведет размышление? Спросить бы этих умных людей. К тому, что разрушает надежду, эту всесветную прекрасную обманщицу!
Мы вообще более или менее любим извинять свои даже неизвинительные проступки и маскировать их чем попало, лишь бы казалось правдоподобно.
Мені ж, мій Боже, на землі
Подай любов, сердечний рай!
І більш нічого не давай!
Пребезумний в серці скаже,
Що Бога немає
Здається - кращого немає нічого в Бога, як Дніпро та наша славная країна…
Ничтожны материальные нужды в сравнении с нуждами души — а я теперь брошен в жертву той и другой!
Це правда, що окроме Бога і чорта в душі нашій єсть ще щось таке, таке страшне, що аж холод іде по серцеві, як хоч трошки його розкриєш
Лучше любить і робить, аніж писать і говорить.
Немає коментарів:
Дописати коментар